Нейропсихологічна діагностика Київ

Київ: нейропсихологічна діагностика — перший крок до вирішення проблем з поведінкою та навчанням дитини

Багато батьків помічають, що дитині важко зосередитися, вона швидко втомлюється або з труднощами засвоює матеріал. У таких випадках може допомогти нейропсихологічна діагностика – вона показує, які саме функції потребують підтримки.

Нейропсихологічна діагностика — це дослідження вищих психічних функцій (ВПФ), таких як пам’ять, увага, мислення та довільність. Її завдання — аналіз особливостей психічного розвитку дитини.

Нейродіагностика спрямована на оцінку сильних і слабких сторін розвитку, визначення відповідності віковій нормі та рівня готовності до школи. Важливо розуміти: це не спосіб встановлення медичного діагнозу, а метод аналізу структури психічної діяльності.

Задачі нейропсихологічної діагностики:

• Оцінка готовності до шкільного навчання.

• Виявлення сильних і слабких сторін вищих психічних функцій.

• Оцінка рівня розвитку просторових уявлень, пам'яті, мовлення та мислення.

• Складання плану корекційної роботи для розвитку незрілих функцій.

Чим нейропсихолог відрізняється від психіатра та клінічного психолога?

Багато батьків звертаються до нейропсихолога у Києві з проханням провести діагностику через проблеми з поведінкою дитини. Однак важливо розуміти: нейропсихолог не ставить діагноз і не визначає причини небажаної поведінки — це входить у компетенцію дитячого психіатра. Саме психіатр уточнює діагноз і вирішує, які методи корекції необхідні.

Чим відрізняється клінічний психолог?

Клінічний психолог має більш широкий набір інструментів для діагностики. Його підготовка включає знання норми та патології поведінки, володіння інструментами патодіагностики.

Клінічний психолог:

• розуміє межу між нормою та патологією.
• проводить патодіагностику,
• може направити до психіатра при підозрі на захворювання.

Що важливо знати про діагностику СДУГ і РАС

Нейродіагностика не призначена для встановлення таких діагнозів, як РДУГ, РАС, опозиційно-виразний розлад та інших психічних порушень. Це завдання лікаря-психіатра. Психіатр встановлює діагноз на основі міжнародної класифікації хвороб, клінічного огляду, бесіди з дитиною та батьками, а також аналізу анамнезу. За потреби він може направити на додаткове тестування до клінічного психолога — для уточнення картини і проведення патодіагностики.

Є окремі тести для виявлення симптомів РАС, наприклад, ADOS (Autism Diagnostic Observation Schedule) — для виявлення розладів аутистичного спектра, але знову ж таки, не обов'язково їх використовувати. Лікар сам вирішує, чи потрібні йому додаткові тести, чи ні, він ставить діагноз клінічно, за симптомами.

Важливо! Нейрокорекція як метод корекції недостатня при поведінкових труднощах, потрібно залучати також поведінкову терапію, тобто корекція — це цілий комплекс заходів.

1. Психіатр уточнює діагноз.
2. Нейрокорекція.
3. Поведінкова терапія при діагнозах РДУГ або РАС

Хто проводить нейропсихологічну діагностику у дітей?

У Києві нейропсихологічне обстеження проводить спеціаліст у галузі клінічної психології, який добре розбирається в анатомії нервової системи, основах нейропсихології та теоретико-методологічних принципах нейродіагностики. На основі первинної оцінки він визначає, які методи діагностики будуть використовуватися. Потім виявляються ознаки порушень у розвитку.

Що оцінює нейропсихолог?

Нейропсихолог оцінює просторові, зорові та слухові функції. Тобто він оцінює загальний розвиток дитини, її сильні та слабкі сторони з точки зору розвитку вищих психічних функцій.

Як проходить нейродіагностика в центрі «Behavior» Київ?

Обстеження проходить у певній послідовності, за блоками мозку: спочатку всі проби спрямовані на третій блок мозку – програмування та контроль психічної діяльності, потім на другий, і потім на перший блок мозку.

Перший блок - енергетичний

Блок регуляції, загальної вибіркової неспецифічної активації, включає ретикулярні структури мозку. А ретикулярні структури надають нам психічну енергію!

Другий блок — сприйняття інформації

Прийом, переробка екстерорецептивної інформації, що включає основні аналітичні системи (зорову, шкірно-кінестетичну, слухову). Це весь наш досвід. Все, що ми знаємо про світ.

Третій блок — програмування та контроль

Блок програмування, регуляції та контролю за протіканням психічної діяльності людини включає моторні, премоторні та префронтальні відділи мозку. Це наше «ТРЕБА». Вміння утримувати мету та контролювати її виконання, послідовність дій.

Дефіцит функцій першого блоку мозку

Дивимось, чи є гіперактивність - чи важко організувати, чи є імпульсивність; або гіпоактивність - це зниження працездатності,  виснажуваність - є чи ні, як виглядає і коли дитина виснажується. Або інертність.Наприклад, він виконує перше завдання, а потім потрібно переключитися на друге, а він буде продовжувати робити те, що було в першому завданні. Це і труднощі з запам'ятовуванням, та амплітуда руху всім тілом - Рухається, а отже витрачає багато енергії, більше, ніж слід було б. Це і синкінезіїТобто дивимося на супутні рухи - ріже ножицями і рухає язиком, при цьому також витрачає більше енергії мозок. 

Мовні регулятори дій. Якщо дошкільний вік - активується перший блок енергією, тим, що привернуло - інтерес. Мова йде про емоційну активацію, є вона чи ні. А далі, з віком, емоційна активація доповнюється довільною вибірковістю уваги (як я це роблю), чи може він довільно регулювати свої дії.

Енергетичний блок включає потім і мотиваційний вплив, тобто я звертаю увагу, як я це роблю. Включається третій блок мозку, дивимося, що у дитини з активацією. 

Третій блок мозку

Блок програмування та контролю, довільність. Дивимося, наприклад, чи може дитина організувати діяльність за вимогою дорослого, притримавши рефлекторну спонтанну або бажану діяльність під інструкцію дорослого. 

Приклад тесту для оцінки готовності до школи:

Такий вид проби - інструкція. 3 проби. 

Нейропсихолог може запропонувати дитині виконати кілька інструкцій, щоб перевірити здатність до самоорганізації та контролю.

1. Роби як я. 

   - Руки на стіл, потім під стіл, постукай по столу! 

   Робимо разом з дитиною, сидячи один напроти одного, вона повторює за вами.

2. Тепер ти робиш сам, а я буду тільки давати інструкцію.

   - Руки на стіл!

   Дитина повинна сама покласти руки на стіл, без вашого практичного прикладу рук навпроти, потім під стіл і постукувати.

3. Я буду тебе плутати і робити неправильно руками, а ти роби те, що я скажу. Наприклад:

   - Я буду класти руки на стіл, а тобі скажу під стіл, а ти не дивись на мої руки, вони спеціально роблять все неправильно, роби те, що я кажу.

   - Зрозумів?

І дитина повинна організувати свою діяльність за словами, пригальмувавши неправильні дії, які вона бачить перед собою, пам'ятаючи інструкцію дорослого і тримаючи її в голові наперед.